- 21:31 Різ Візерспун відмовляється допомогти колишньому чоловіку: драма у родині триває
- 21:02 Розкидайте під виноградом навесні: це точно гарантія рекордного врожаю
- 20:35 Маючи всього два дні вихідних, витратив їх для евакуації тварин з Вовчанська: в бою на Донеччині загинув 21-річний воїн з Харківщини
- 20:08 Кіш лорен з курятиною і лісовими грибами: цією смакотою точно здивуєте гостей
- 19:56 Близнюкам — «Королева Кубків», Дівам — «Сонце», а Скорпіонам — «Колесо Фортуни»: Таро-прогноз та поради карт на 20 травня
- 19:50 Минулого не змінити: Віра Брежнєва висловилася про шлюб та розлучення з Костянтином Меладзе
- 19:42 Виплачувати одразу щонайменше 50 тисяч гривень: Мінсоцполітики просуває законопроєкт про підтримку народжуваності
- 19:39 Без Довбика та Миколенка: Ребров назвав склад збірної України на міжнародний турнір у Канаді
- 19:38 Особлива місія: Вільям і Кейт відправляються у Шотландію, щоб виконати почесне завдання
- 19:19 Скандал навколо голосування українського журі на Євробаченні-2025: мережа обурена оцінками
- 19:17 Розсада перестояла у горщиках через холодну землю: агроблогер з міста Ірпінь показав, що варто робити з такими огірками
- 19:11 Мораторію на холодну воду не існує: чому українцям доведеться платити за одну з комунальних послуг більше

Країна: Іспанія
Мануфактура: Lladro
Рік створення: 1984
Скульптор: Salvador Debon
Висота: 44 cm
Із експозиції «Shvets Museum»
Знаєте, друзі мої, є одне правило, дотримуватись якого я і сам завжди по життю прагнув, і дітей своїх цьому навчав, і молодим колегам радив. Зло, заподіяне мені кимось раніше, згодом намагався забувати. Обов'язково. І навіть як аргумент використовував жарт, сказаний колись давно відомим письменником-сатириком, про те, що камінь за пазухою з роками може перетворитися на камінь у нирках.
А ось добро пам'ятав. Завжди. Жити з пам'яттю про добрі вчинки, якими чужі та близькі люди допомогли тобі у скрутну хвилину, треба неодмінно. І не тільки не забуваючи про це, але і намагаючись при кожній нагоді відповісти тим же. І людям, які зробили вам добро одного разу, і, якщо їх вже немає, то — на згадку про них — надаючи допомогу тим, хто її потребує.
Мені раніше дуже подобалася коротка норвезька притча про бабусю, яку наприкінці її життя онуки запитали про те, як їй вдавалося залишатися такою безжурною. У відповідь вона сказала:
- А знаєте, любі мої, я просто завжди намагалася добре записувати у своєму серці, а зло — на воді. І якби я чинила інакше, моє серце було б у страшних шрамах, а так воно залишається чистим і радісним. Тому що Господь дарує нам ці дві дивовижні здібності — забувати та пам'ятати. Пам'ятати та забувати. Коли нам роблять добро, почуття вдячності змушує пам'ятати про нього, а коли зло — якомога швидше прати його з пам'яті…
Події останнього часу, пов'язані з жорстокістю варварів, що вторглися в нашу країну, руйнують міста і села, вбивають старих і дітей, гвалтують жінок і перетворюють на вимушених біженців мільйони наших співгромадян, змусили багатьох із нас дещо інакше ставитися до деяких життєвих постулатів. Ні, я не вважаю, що відтепер зло нам варто пам'ятати так само, як і добро — завжди і в найдрібніших деталях. Адже це було б просто нестерпно. Я вважаю, що в даному випадку найправильніше слідувати пораді Конфуція, у якої учні одного разу поцікавилися, як їм слід ставитися до тих, хто дарує тобі добро.
- На добро завжди відповідайте добром, — сказав він.
- Добре, — погодились учні. — А чим тоді відповідати на зло?
- А ось на зло, — посміхнувся Конфуцій, — відповідайте ПО СПРАВЕДЛИВОСТІ…
Усім сьогоднішнім іменинникам дозвольте побажати добра та щастя. А вам, друзі мої, гарного дня. Як завжди, щиро ваш.