«Це був суцільний шок — у сусідню будівлю прилетів дрон»: зірка «Перших ластівок» Олег Гоцуляк про випробування та творчість під час великої війни

«Так швидко я, мабуть, ніколи не біг!»

— Зараз я знаходжусь в активних зйомках серіалу «Служба 112», — розповів Олег. — Всі його події відбуваються під час великої війни. Буває важкувато, але це цікаво. Чудові колеги-актори, багато локацій, переїздів. Серіал починається з того, що у відділок прилітає ракета. Все, як, на жаль, у нашому житті. Мій персонаж, Сашко, простий хлопець, з села, правильний і дуже хоче бути всім корисним. До речі, спочатку я мав грати іншого персонажа, але я радий, що все склалося як є.

— Як проходять зйомки у такий важкий час?

— Слава Богу, на майданчику нічого не траплялось. Якщо тривога, йдемо до укриття. Але ми всі живемо в умовах війни, тому і наслідки зрозумілі. Часто зранку всі приїжджають втомлені, бо була тривожна ніч.

Не так давно поруч з моїм домом також був приліт. Для мене та моєї коханої це був суцільний шок. У сусідню багатоповерхівку прилетів дрон, слава Богу, всі живі. Це трапилось в 4.40 вночі. Була тривога, ми живемо на високому поверсі й намагаємось ходити до укриття. В ту ніч була загроза балістики, ми швидко вдягнулися і, коли почули перші вибухи, побігли на паркування. Так швидко я, мабуть, ніколи не біг! Навіть, уваги не звернули, що у наше вікно прилетів уламок дрона. Проте, я перший раз наживо побачив, як саме працюють наші рятувальні служби, поліція. Як раз для моєї ролі…

— Згадуєте 24 лютого 2022 року?

— Воно у мене нічим не відрізнялося від тих, хто був в ту ніч у Києві. Памʼятаю, напередодні у мене та у Дани (Дана Кузь — акторка, наречена Олега. — Авт.) були вистави. Я на сцені Театру на Лівому березі грав у виставі «Ерендіра» — вона наразі зараз не йде, багато акторів з неї служать. Це була передніч вторгнення. Памʼятаю, ми вийшли на поклін з прапором. Були дуже гучні оплески. А ми стояли, ніби відчуваючи — щось має трапитись.

«Над мостом Патона літаки один за одним летіли у сторону Броварів»

— Ви вірили, що росіяни нападуть?

— Всі про це казали, але ніхто не вірив, і я також. Але тоді, 23-го лютого, я таких овацій ніколи не чув. Памʼятаю, ми приїхали з Даною додому, поїли вареники й прокинулися вже від вибухів. Я побіг надвір, погода була сіра, а над мостом Патона літаки один за одним летіли у сторону Броварів. Я ще подумав: як на параді.

— Страшно було?

— Було нервово. Ми посварилися з Даною, бо я не хотів їхати з Києва. Сказав, що буду робити з пацанами коктейлі Молотова. Але все ж таки вирішили їхати разом до її батьків, у Чернівецьку область. Там я став на облік у військкоматі, допомагав хлопцям з самооборони і не розумів, що буде далі. Коли звільнили Київщину, ми повернулися.

Читайте також: «Я не милася кілька днів, не могла їсти і спати»: акторка та гумористка Лєра Товстолєс про випробування під час великої війни

— Тоді театри ще були зачинені…

— Так, наш театр відкрився у жовтні 2022 року. До цього у мене взагалі було побоювання майбутнього. Не думав, що буду колись грати. Гадав, чим буду займатися. Потім неймовірно зрадів, коли мені запропонували озвучити книгу. Я був страшенно радий, що, нехай і трохи, але працював за професією!

— Не думали про те, щоб піти на фронт?

— Жодного дня не бувало без таких думок. І зараз так само. Але поки є можливість бути в акторстві, працюю.

— Страшно від цих думок?

— З Києва зручно казати, що не страшно. Звичайно, страшно, а кому ні? Зараз на фронті багато моїх колег-акторів. Макс Девизоров, мій друг, який грав у «Перших ластівках», також служить. Зараз він займається театром ветеранів.

— Коли до вас повернулося кіно?

— Декілька разів за час великої війни я відмовлявся від проєктів. Сил грати комедію у мене просто не було. І мене розуміли. Не міг відмежуватись від того, що було навкруги. Просто не хотілося. «Служба 112» — перший великий проєкт.

З театром — простіше, там інакше відчуття, і сцена Лівого берега для мене вже рідна. І я бачу, наскільки потрібно те, що ми робимо. Граємо при постійних аншлагах. Попри війну люди ходять у театр, їм хочеться перемикнутися і поринути у мирні часи.

— Рік тому ви гучно зробили пропозицію Дані. Ви вже одружилися?

— Ще ні. Думаємо, може, у кінці літа. Поки складно сказати. Точно — це буде маленьке весілля. Знаєте, зараз не той настрій і у цьому головна причина зволікання. Але, незважаючи ні на що, життя продовжується.

Читайте також: «Я наче прощалася з донькою. Це було жахливо»: акторка Катерина Гулякова про випробування під час великої війни

— Ви відчуваєте у собі зміни?

— Мабуть, так. Я став швидко приймати рішення і залишив у минулому планування. Встав зранку, живий — і слава Богу. З мого життя пішла російська мова, російські фільми, музика. Зараз здається нереальним, що все це було колись.

— Про що мрієте?

— Всі мріють про нашу Перемогу. Не зрозумійте неправильно, але не думаю, що буду радіти у цей день — занадто багато болю і горя принесла ця війна. А от після її закінчення мрію поїхати до сестри, яка живе в Італії. У неї вже виросли два сини. Хочу всіх побачити…

Раніше зірка серіалу «К.О.Д» Олена Вознесенська в ексклюзивному інтервʼю «ФАКТАМ» розповіла про випробування та народження третьої дитини під час війни.

Читайте також: «Так гатили з великого калібру, що мене аж підтрушувало»: актор Костянтин Октябрський про ракетний удар по Києву та випробування під час великої війни

Читайте нас у Facebook

Зробіть «ФАКТИ»
обраним джерелом
у Google News